Але Луцьк все одно найкращий, тут багато творчих, а головне добрих людей і особлива атмосфера. І наше місто стає рідним для людей, що приїхали сюди жити з інших міст, а це значить, що воно привітне, щире, чуйне, завжди затишне і тепле.

Я люблю Луцьк за 20-30-ті роки, коли він був у розквіті. Я колекціоную старі фотографії міста, в мене вже їх близько тисячі назбиралося. На мою думку, зараз Луцьку не вистачає тієї інтелігенції, любові до міста, що була на початку 20 ст.

Луцьк люблю просто так. За те, що тут всі один одного знають. За те, що місто маленьке, що маршрутки їздять допізна, що у нас не буває заторів і завжди є вода у крані.

Це місто заслуговує щоб його будувати. Я б навіть cказав урбанізувати. Великий потенціал, який треба розкривати криєтсья у людях, тому, в першу чергу, треба вкладати саме в них. Не всі звісно цього хочуть, і не всі розуміють.

Харить хаотичність і несмак реклами. Не подобається багато совкової архітектури і відсутність громадських туалетів. На жаль, про місто дбають в останню чергу, як правило, перед виборами.

Луцьк – це цеглинка мого світу

Будь-що (незалежно від вузької чи широкої спрямованості) потрібно гарно промоціювати. Причому як на внутрішніх ресурсах, так і на зовнішніх, бо подієвий туризм ще ніхто не відміняв. Мабуть, це найбільш розвинутий туризм у світі

Люди тут, кажуть, більш консервативні і не рвуться до великих змін. Не знаю, може це й на краще. Але саме через оцей спокій хочеться тут щось робити, розворушити цих людей, приносити їм енергію

Луцьк – то місто людей, які нікуди не поспішають. Людей, які люблять халявні концерти в центрі, фотографуватися на фоні замку і перейматися думкою інших щодо себе